Все про граніт

 Граніт – це гірська порода, яка утворилася після виверження вулкану і протікання магми в ущелини земної кори на більшу глибину. Магма, яка повільно охолоджувалась в надрах землі, під великим тиском викристалізувалася та утворила граніт.

Бувають такi гранітні породи:
граніти, габро, діорити, сієніти, моноцити, лабрадорити, гранітогнейси, тішеніти та інші.

 Граніт має масивну щільну структуру з малою пористістю, в якій мінеральні компоненти розташовані паралельно. Залежно від розміру зерен граніту виділяють три гранітні структури:
крупнозерниста – розмір зерен перевищує 5 мм; середньозерниста – зерна мають розмір від 2 до 5 мм; дрібнозерниста – зерна розміром до 2 мм. Від розміру зерен залежать будівельні якості гранітної породи, і чим дрібніше зерна, тим довговічніший і міцніший граніт. Дрібнозернисті породи мають щільну, міцну, придатну для декоративних цілей структуру, вони добре піддаються поліруванню і мають гарні забарвлення (від білого до чорного). Граніт має велику масу по відношенню до його об'єму – від 2,6 до 2,8 тонни на кубічний метр при пористості менше 1,5 %. При стисканні породи межа міцності прирівнюється до 90-250 МПа і більше, при зрізі, згинанні та розтягуванні – 5-10 % від даного значення.
 Порода граніту містить від 60 до 65 % польового шпату (тобто, плагіоклазу та ортоклазу), а також від 20 до 30 %- кварцу та від 5 до 10 %- мусковіту, біотиту, а в деяких випадках і рогової обманки. Найбільш поширена рівнозерниста гранітна структура з масивною текстурою.
Граніт має гарний колір через наявність у ньому польового шпату (жовтий шпат, рожевий, зелений, червоний, сірий та інші). Граніт має досить широке застосування у різних видах будівництва, завдяки своїй міцностi та декоративним якостям вiн дуже поширений.

Обробка граніту – види
 Залежно від архітектурних завдань робиться вибір тієї чи іншої гранітної породи для облицювально-декоративної роботи. Текстура і колір граніту сприймаються оточуючими , як архітектурний ансамбль. Монохромні та поліхромні композиції в архітектурі створюються з використанням гранітного каменю природного забарвлення. У поліхромних кам'яних композиціях зараз, зазвичай, включається не більше двох або трьох кольорів.
 Сучасна архітектура найчастіше використовує монохромні композиції, в яких великі монолітні площини облицьовуються одноколірним каменем.
У зовнішніх даних архітектурної композиції значну роль виконує фактурна обробка будівельної поверхні гранітної породи. Облицювання, відповідно, до ГОСТ 9480-89 залежить від якості фактури лицьової поверхні каменю поділяється на:

поліровану, що має дзеркальний блиск без слідів попередньої обробки і чітке відображення навколишніх предметів;

матову, гладку (лощену), що не має слідів попередньої обробки та з яскраво вираженим, повністю виявленим, малюнком каменю;

шліфовану, що має рівномірну шорстку поверхню зі слідами обробки після шліфування та нерівності рельєфу до 0,5 мм заввишки, виявленим малюнком і кольором граніту;

термічно - оброблену шорстку поверхню, що має сліди лущення;

 бучардовану, що має рівномірну шорстку нерівну поверхню (нерівності – до 5 мм);

Вибiр поверхнi фактури розчленована чи монолітна - визначається трактуванням облицьовуваного елемента інтер'єру або екстер'єру.

Для створення монолітної нерозчленованої поверхні застосовують фактуру з гладкою поверхнею. Кам'яні фактури з грубим рельєфом застосовують у місцях складання стіни з окремих блокових елементів. Фактура з добре відполірованою поверхнею застосовується на малих за площею облицювальних елементах: порталах, цоколях, тягах і т.д. Зазвичай, це черепашник або пористі вапняки, рідше – білий мармур. У деяких випадках шліфований лощений граніт застосовується для цоколів на парапетах у рівень зі зростом людини. Товщина елементів фактури «скелі» складає не менше  як 100-150 мм. Для дизайну монолітних архітектурних стін застосовують єдину обробку на всій площині. У нижніх частинах стіни, що має горизонтальні членування площини застосовують більш грубу фактуру каменю. Якщо ж цоколь трактується монолітно, то може використовуватися і тонка фактура для демонстрації декоративних властивостей кам'яної породи.
Плюси та мінуси гранітної породи:
 Якість граніту буде дуже залежати від того способу, яким ведеться його видобуток. Камінь видобувають трьома способами.

У СНД, на жаль, найбільше поширений самий кустарний спосіб видобутку граніту- за допомогою вибуху. Спочатку в породі пробурюють глибокий отвір, куди закладається вибухова речовина та підривається. Далі зі шматків породи, що відкололися, відбирають найбільші і потім розпилюють їх на плити. Цей спосіб видобутку найдешевший, але має свої негативні моменти та недоліки: після вибуху в породі утворюється безліч мікротріщин, що негативно впливають на її міцність. Даний метод добування породи є вкрай нераціональним, тому що під час вибуху камінь кришиться і  30% його iде у вiдходи.

  Другим способом видобутку гранітного матеріалу являється метод його відколювання за допомогою повітряної подушки. Також, як і кустарним способом видобутку, в гранітній породі проходить глибокий отвір, в який закладають резервуар. У цей резервуар накачують повітря і, таким чином, у ньому утворюється високий тиск, що виштовхує породу, яка лежить поблизу. При цьому способі видобутку в гранітних брилах не утворюються мікротріщини, тобто камінь зберігає свої міцні властивості. При цьому способi більш економно витрачається порода родовища  з меншим відсотком відходів.

У наш час найдорожчим і найпопулярнішим способом видобутку граніту - є метод канатного різу. У цьому випадку при видобуванні каменю повністю виключається виникнення мікротріщин і найбільш раціонально витрачається гранітне родовище.

Плюси гранітної породи
 Найголовніша перевага гранітної породи – це  довговічність і міцність, які дозволяють з успіхом застосовувати її в облицюванні фасадів будівель. Адже граніт не втрачає своїх властивостей протягом століть.
Не менш важливою якістю граніту - є його краса, що гармонійно поєднує в собі ефектність і строгість, витонченість та монументальність. Будинки, і навіть міста, якi облицьовані гранітними матеріалами, набули неповторного вигляду. Наприклад, стіни сонячного Єревана, фанеровані туфом і мармуром, вранці буквально випромінюють рожеве світло і виглядають вкрай ефектно. А Берлін і Петербург, облицьовані в гранітне оздоблення, мають по-справжньому царський вигляд.
Щоправда, граніт застосовують не тільки для зовнішнього оздоблення будівель, мостів і набережних, а й у приватному будівництві, де натуральний граніт є не просто оздоблювальним матеріалом , а створює ауру достатку, надійності, благополуччя та ґрунтовності. Останнім часом натуральний камінь все частіше використовується в будівництві приватних житлових будинків, тому що такий матеріал, практично, вічний.
Мінус граніту:
 Основний об'єктивний недолік граніту – це його величезна вага. Граніт входить до одного з найважчих оздоблювальних матеріалів, що потрібно враховувати у будівництві. При проведенні розрахунків потрібно враховувати висоту будівлі, вид породи граніту, товщину кам'яних облицювальних плит, загальну вагу всього облицювання, спосіб кріплення облицювання, матеріал і товщину стін та інші фактори. Подібні розрахунки дуже тривалі та складні, але вкрай важливі і, безперечно, необхідні для успішного будівництва та зведення надійної, довговічної та безпечної будівлі.

Тел.: +38(067)503-86-00, +38(067)412-70-77 
Факс: +38(041) 362-13-77 
E-mail: egrinishin@gmail.com
Skype: g-stone.com.ua